Широка країна моя офлайн

3

У XXI столітті, в епоху інновацій та нанотехнологій, коли практично будь-який мобільний телефон уміє відправляти і приймати електронну пошту і працювати з вордовскими документами, це чудовий час доступного широкосмугового інтернету, ноутбуків, планшетів і айфонів деякі підприємства все ж не можуть собі дозволити відмовитися від факсів в адміністратора або кабінетах фахівців. І справа не в тому, що шкода розпрощатися із застарілою технікою. Просто інакше неможливо буде працювати.

Уявіть ситуацію: ви працюєте в державній структурі. Нехай це буде районна рада або районна газета, яка писала ще про п’ятирічки, стаханівцях, колгоспах і кращих доярках кварталу. І вам потрібно працювати з сільрадами, сільськими бібліотеками, радами ветеранів, школами, інтернатами, школами-інтернатами, районною адміністрацією, пенсійним фондом та іншими організаціями, про яких держава ніби має дбати, але постійно про це забуває.

Задолбавшиеся приймати факси, ви коли-небудь були в раді ветеранів, сільському клубі, сільраді? На агрофірмі? В районному дитсадку або школі-інтернаті в маленькому райцентрі за межами міста? Там, де досі припадають пилом у коморах бюсти Леніна і портрети Сталіна, а на стінах висять вицвілі грамоти бородатих років. Чи варто говорити, що комп’ютери там якщо і є, то більше схожі на друкарські машинки, або ж поруч з цими ретро-агрегатами (до речі, до цих пір справно працюють)? Інтернет? Ну, про це можна тільки мріяти. Хіба що у когось із депутатів вдома, або ж в онуків когось із ветеранів, або ж у когось з батьків тих дітей, які відвідують школу-інтернат. Факси? А ось факси є. Але теж далеко не у кожної такої організації. І працюючи в таких умовах, доведеться звикнути до постійної:

— Альо, альо, цілодобово? Щось погано чути! Альо, це Семенова з Новокукуевской школи дзвонить! Ми вчора провели майстер-клас із рукоділля для перших-третіх класів, написали звіт, прийміть факс, будь ласка!

І доведеться приймати: інтернету-то у них в глибинці немає. До речі, факси з Новокукуевска, Залежинска та інших Малих Сиракузов рідко доходять з першого разу, так що процедуру доводиться повторювати.

Що, задолбались? Тоді почекайте, поки подзвонить бабулька Єрьоміна, бібліотекар з Нижньої Хвіртки, де не тільки комп’ютера з інтернетом немає, але і телефону з факсом. І доведеться брати ручку, аркуш паперу і отвыкшими від писанини пальцями вручну конспектувати новину про те, що в їхній бібліотеці обладнали читальний зал, відремонтували дах і нарешті провели центральне опалення. Записали? Відмінно. Тепер передзвоніть в Нижню Хвіртку, коли оформіть звіт в замітку для районної газети, і прочитайте бабулі Єрьоміної вголос, щоб узгодити текст. А то раптом щось наплутали, адже записано все було так само, на слух…

При наявності факсу все було б набагато простіше. А ви кажете, задолбались!