Проходьте повз

5

А мене щиро задовбали «давні знайомі». Ні, це не старі друзі, і навіть не колишні однокласники з одногрупниками. Це люди, з якими ти був знайомий колись давно і з якогось конкретного приводу, потім шляхи розійшлися, але сліди в соцмережах залишилися — ну, не маю звички регулярно чистити списки друзів, та й навіщо, здавалося б? Є і є, жити не заважає, все активності йдуть в іншій мережі, тому приховувати теж особливо нічого.

Але так вийшло, що я почала брати участь в одному онлайн-проекті, який базований як раз в цій старій соцмережі. По-перше, я з подивом виявила, що там, виявляється, життя кипить, але це добре, моя особиста проблема. Але потім, звідки ні візьмися, раптом почали з’являтися ось ці самі старі знайомі.

І добре б просто з дружелюбним «привіт, як справи, побачив твій пост». Ні, вони починають залишати якісь їдкі коментарі, писати якісь неприємні повідомлення, практично на межі образи.

Один написав мені: «Бачилися років п’ять тому, коли ти була ще молода і гарна собою». От і що це було? Навіщо це робити? Ні, я, звичайно, додам його в блок, але настрій-то зіпсований. Життя не миле, якщо не нашкодити ближньому? І взагалі, звідки цей незрозумілий інтерес до моєї персони? Ось ми п’ять років не спілкувалися, і тобі не було до мене діла, а тепер раптом ти вирішив повідомити мені своє надважливе думка?

Я знати тебе не знаю, та й не хочу, і ти нічого про мене не знаєш — ні де я працюю, ні чим живу, ні навіть як я зараз виглядаю. Так навіщо тобі я? Пройди повз мого поста і напиши кому-небудь із своїх реальних знайомих. Не подобається те, що я публікую, — видали мене з друзів, я не ображуся, а швидше, навіть і не помічу. Тому що, от правда, нічого спільного у нас давно вже немає. Задолбали.