Дітям тут не місце

27

Мене задовбали діти. Не ті, що їздять у візках або грають у пісочниці. Діти, які оточують мене на роботі.

Ось колега № 1 — дама передпенсійного віку. Не в змозі взяти на себе відповідальність хоч за щось. З будь-якого приводу чекає на рішення керівництва. Якщо раптом накосячила — відразу залп з говномета за сусіднім відділам, авось вийде на них стрілки перевести.

Ось співробітник № 2 — з вигляду нормальний мужик, але абсолютно ненаЕкшн ний. Днями пішов з роботи на годину раніше. От просто взяв і пішов. Пофіг, що годинник роботи вказані на сайті і де тільки можна, пофіг, що клієнти приходять до зачинених дверей, а потім обривають телефони і строчать гнівні відгуки. Він вирішив, що ввечері вже нікого не буде.

Співробітник № 3 — один з «улюблених» персонажів. Скільки разів ми з ним про щось домовлялися — не злічити. Потім ти, як дурень, дотримуєшся ці домовленості, а він просто робить, як йому хочеться. І плювати, що знайдений компроміс або навіть кращий вихід, він просто не замислюється про це.

І таких «дітей» навколо — натовп. Вони не рахуються ні з чим і ні з ким, не здатні нести відповідальність навіть за вибір лінійок для відділу, не вміють слухати інших і домовлятися, відповідати за свої слова. Дорослі люди так себе не ведуть. А дітям місце в дитячому саду або біля маминої спідниці. Задовбали.