Штовхатися можна, не можна мудрувати

37

Мене задовбали любителі черг, не здатні подивитися навколо.

Заходжу в автобус, тітка ззаду штовхає мене кулаком в поперек, забираю її руку, знову штовхає, знову забираю її руку, знову штовхає… Навіщо? Переді мною стіна людей, я навіть крок вперед не можу зробити, поки черговий пасажир не пройде через турнікет.

У літаку перед виходом з економ класу велика майданчик з аварійними виходами, далі крісла і звичайний вузький прохід. Чергу на вихід стоїть у проході, майданчика біля аварійних виходів вільні. Встаю зі свого крісла біля проходу у четвертому ряду і йду до цим самим порожнім майданчиків. Прошу аж цілих двох осіб дозволити пройти (з речей у мене — рюкзак, який тримаю в руках):

— Вибачте, дозвольте, я пройду на вільне місце зліва?

— Ми всі виходимо.

— Так, я знаю. Дозвольте, я пройду он туди, на порожню майданчик (збоку від черги), щоб не заважати іншим пасажирам діставати речі з полиць.

— Ні, я будуть стояти тут і нікого пропускати не збираюся.

— Я ж не перед вами хочу встати, а ось тут ось збоку, де пусто!

— Ні!

— Вибачте, тоді я пролізу повз вас.

Протискиваюсь повз двох пасажирів, встаю збоку від черги на великий (за мірками літака) вільний простір, де легко поміститься ще чоловік п’ять, не менше. Пасажири спокійно дістають свої речі з полиці над моїм місцем і кладуть на моє місце, щоб потім взяти зручніше. Начебто всім добре? Немає. Виявляється, я невихована уродка, егоїстка, лізу без черги.

Знову літаки. Коли виходжу з салону, намагаюся швидше пройти паспортний контроль. Швидко ходити вмію, в салон беру один маленький рюкзак (30×20 сантиметрів), паспортний контроль проходжу теж швидко, що зменшує час стояння в черзі інших пасажирів. Начебто все логічно, але часто чую уїдливі зауваження: «Ну і куди ви поспішали? Все одно багаж чекати». Я знаю! Я знаю, що треба чекати багаж, що її можуть доставити на стрічку через годину. Але хіба це привід стояти в черзі? Якщо я можу спокійно, нікого не штовхаючи, швидко пройти по коридору і перша пройти контроль, то чому б мені так і не зробити? Чому я повинна пасти ледве-ледве з натовпом, отримуючи удари по ногах пакетами з дьюті-фрі, замість того щоб забезпечити собі мінімальний комфорт, не шкодячи при цьому іншим?

В метро. Виходжу з вагона, йду до ескалатора. Людей мало, переді мною стоїть людина, порожня сходинка, потім я, за мною нікого. Раптом звідки ні візьмися по лівій стороні біжить жінка, різко зупиняється і встає на сходинку між мною і пасажиром попереду. Що це було?! Повертаюся назад — за мною порожній, абсолютно порожній ескалатор! Навіщо треба було залазити між двома людьми? Незрозуміло.

Люди, дивіться іноді по боках, стежте за тим, що відбувається навколо, від цього всім буде тільки зручніше. Розумію, що людина може бути зайнятий своїми думками, але не треба при цьому заважати оточуючим.

Задолбавшаяся, не вміє штовхатися в чергах дівчина.